Туристична інформація про Диканьку

Інформація про селище Диканька

Диканька – старовинне українське село, яке своєю природою зачаровувало Г.Ф. Квітку-Основяненко, Панаса Мирного, Н.І. Глінку. Олександр Сергійович Пушкін у Диканьці жодного разу не бував, але тим не менш віртуозно описував тамтешні місця. У Диканьці жили представники древнього роду Кочубеїв, чиї імена назавжди вписані в історію України. Біля давнього села, а нині невеликого міста Полтавської області, до сиз пір ростут чотири дерева які пам’ятають Мотрю Кочубеївну і Мазепу. Але в першу чергу назви Диканька, Великі Сорочинці і Миргород асоціюється з ім’ям Миколи Васильовича Гоголя.

 

Диканька – селище міського типу на березі річки Ворскла, оточений густими лісами заповідника. Кажуть, навіть свою назву місцевість отримала від диких непролазних хащ, які в минулі часи оточували її з усіх боків. За іншою версією поселення отримало назву від першого мешканця – Дикуна, прізвища Дикий, Дикань і зараз в цих краях не рідкість. Однак, першими, котрі облаштувалися тут поселенцями, були скіфи, тому свідчать археологічні знахідки датовані 7-6 ст. до н.е. Вперше Диканька згадується в літописних джерелах 17 ст., Як арена битви повстанців під проводом Мартіна Пушкаря із загонами Івана Сербина. Місце кривавої січі донині носить назву Сербінского поля. У 1708-1709 рр.. тут відбулася битва з мазепинцями.Гетьман України Іван Мазепа зустрів тут свою любов Мотрю, – 16-річну дочку Василя Кочубея. Примітно, що відгомони цієї любові дійшли до самого Санкт-Петербурга. Всупереч волі батьків, Мотря намагалася втекти до Мазепи. В остаточному підсумку батьки запроторили дочка в монастир, де вона і провела решту своїх днів. Розлючений Василь тричі посилав Петру I доноси на Мазепу, але жодне зі звинувачень так і не було прийнято. Зрештою, сам Кочубей потрапив у немилість до царя і був страчений; похований він у Києво-Печерській лаврі.Рід Кочубеїв вніс величезний внесок у розвиток Диканьки. Завдяки йому був побудований великий і дуже красивий палац з більш ніж 100 кімнатами. Красою своєю він міг зрівнятися з кращими і красивими палацами у всьому світі. На жаль, у 1917 році палац був розграбований і зруйнований дощенту повсталими селянами. Зараз на місці палацу знаходиться ландшафтний парк. Поруч з ним піднімаються залишилися з колишніх час чотири дуба, вік яких досягає 800 років. Неподалік знаходиться церква Миколи Чудотворця.

Основні визначні пам’ятки Диканьки

Тріумфальна арка – історичний символ Диканьки, побудована в 1820 році за проектом Луїджі Руска як парадний в’їзд до садиби Кочубеїв у пам’ять про приїзд до Диканьки імператора Олександра I. Арка є частиною садиби Кочубеїв, що збереглася донині. Раніше її композиційним центром був красивий парадний палац, побудований в кінці XIX століття за проектом італійського архітектора Джакомо Кваренгі. Палац Кочубеїв у роки громадянської війни був зруйнований і розібраний. Тріумфальна арка – єдиний на Україні пам’ятник культури, що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами.Миколаївська церква – побудована в 1794 році на місці дерев’яної, яка знаходилася на околиці Диканьки. Її проект в стилі класицизму виконав відомий зодчий тієї епохи Н. А. Львів. Він вперше застосував систему подвійного купола. Особливу увагу привертає різьблений іконостас з мореного дуба. Під церквою знаходиться родинна усипальниця Кочубеїв, де поховано 5 князів і 3 княгині роду. Поруч з церквою знаходиться дзвіниця, побудована в 1810-1827 рр.. за проектом Луїджі Руска.  Троїцька церква споруд в 1780 р. в стилі пізнього бароко і має в плані форму хреста. Це єдиний пам’ятник архітектури, тісно пов’язаний з творчістю М. В. Гоголя, який часто бував у ній. Існує легенда, нібито, саме тут бував коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом».Ще одна визначна пам’ятка Диканьки – бузковий гай. У свій час інший Кочубей, Віктор, наказав посадити її для своєї дочки Галини, невиліковно хворий на туберкульоз кісток. Місце вибрали в колишньому глиняному кар’єрі, а бузок всіляких сортів звезли з усього світу. На жаль, сьогодні в лісі залишився лише один вид цієї рослини.На самому в’їзді в Диканьку збереглося 4 «Кочубеївських» дуба. Це дерева-гіганти, яким вже 600-800 років, висотою 20-22 метри, діаметром 150-185 см. Ці дуби оспівані О.Пушкіна в поемі «Полтава». За легендою близько цих дубів юна Мотря Кочубей зустрічалася з гетьманом Мазепою. Просунутий бібліотекар особисто посестетіла це місце і оглянула і дуби і Миколаївську церкву.