м. Збараж

Уперше згадується в літописах 1211 р. 1474 р. під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража не підкорилися — згоріли разом із фортецею. Ще раз татари зруйнували місто 1598 р. Тоді воно належало панові Збаразькому, який не мав спадкоємців, тому з 1636 р. місто переходить у власність родини Вишневецьких.
Найбільше Збараж відомий подіями Українсько-польської війни 1648—1657 рр. 1707 р. в Збаразькому замку побували український гетьман Іван Мазепа й російський цар Петро І. Протягом 1810— 1815 рр. Збараж належав Росії, з 1815 р. — Австрії. 1906 р. завершилося будівництво залізничної колії Тернопіль — Збараж, що позитивно вплинуло на розвиток господарства й торгівлі міста й повіту.
1920 р. Збаражчину окупували війська більшовицької Росії, а з 1921 до 1939 рр. вона була в складі Польщі. 28 жовтня 1939 р. Українські народні збори у Львові ухвалили маніфест про возз’єднання Західної України з Радянською Україною. У липні 1941 р. Збараж захопили німецькі війська. Лише 6 березня 1944 р. місто було звільнене від фашистів.
1994 р. в Збаражі було створено державний історико-архітектурний заповідник.
Пам’ятки:
Замок, 1631 р.: вул. Морозенка, 28.
Бернардинський монастир, 1627 р.: вул. Незалежності, 8. 
Музеї:
Національний заповідник «Замки Тернопілля», вул. Б. Хмельницького, 18; тел. (03550) 2-34-49, 2-31-15.