Пам’ятка архітектури 1638 року – Миколаївська церква села Охлопів Горохівського району Волинської області Україна

Миколаївська церква

Миколаївська церкваСеред садів, у маленькій улоговині розкинулося село Охлопів. Невисокий пагорб на краю села займає споруда Миколаївської церкви – пам’ятка архітектури 1638 року, один з найцікавіших і рідкісних зразків волинського культового зодчества першої половини XVII століття. Територія довкола церкви оточена решіткою та сіткою. Вхід здійснюється через двостулкову хвіртку – решітку , оздоблену металевими декоративними елементами, яка фланкується двома стовпчиками з металевими ажурними хрестами вгорі. До церкви провадять бетонні сходи з поруччями по обидві сторони. Пам’ятку оточують декоративи та фруктові дерева, поруч розбито квітник, встановлено дерев’яні лавки.

 

Архітектура Миколаївської церкви в Охлопові

Миколаївська церква – це цегляна потинькована споруда, тридільна, триверха, з виділеним центральним об’ємом і півколою апсидою. У сучасному вигляді пам’ятки простежуються три її складові частини: власне церква, дзвіниця і притвор, влаштований між ними.
Церква орієнтована вівтарем на схід і складається з вівтаря, нефа та бабинця. Вівтар у плані має прямокутну форму з півколою апсидою, перекритий зімкнутим, восьмирічним в основі склепінням. Освітлюється трьома вікнами – зі сходу, півночі та півдня. Крім цього, з півдня та півночі до  нього примикають два приміщення – ризнички. Вони, безсумнівно, пізнішого від церкви походження.
Неф так само прямокутний у плані, дещо більший за розмірами ніж вівтар, з яким сполучається вузькою аркою. Перекритий зімкнутим восьмибічним в основі склепінням, освітлений двома вікнами, прорізаними у південній та північній стінах.
Бабинець також прямокутний у плані. Своїм перекриттям він тотожний з іншими частинами церкви. Однак поступається їм за величиною і крім цього, підсилений цегляними контрфорсами з півночі та півдня. Вікон у бабинці два – південне та північне.
Подібну форму має й притвор, який освітлюється двома вікнами. Тут перекриття плоске, дерев’яне.
З заходу примикає двоярусна дзвіниця з ганком, який оформляє головний вхід до церкви, і бічними приміщеннями, призначеними для сходів на хори, а також до дзвону. Вона квадратна в плані, з плоским, дерев’яним перекриттям, накрита восьмибічним наметом, (верхній ярус), завершеним маківкою. Рукави та шиї нижнього ярусу, натомість покриті двосхилими дахами. Освітлюється дзвіниця чотирма вікнами. На загальному плані помітно, що вона спроектована в залежності від церкви – центр її плану лежить на продовженні середньої подовжньої осі плану церкви. Архітектура дзвіниці характерна для другої половини XIX століття.
Пам’ятка має два входи з заходу, через дзвіницю, і через південну ризничу. Головний (західний) вхід оформлений ганком, де двосхилий дашок з фронтончиком спирається на дві дерев’яні різьблені колони у вигляді чотиригранних балясин. У фронтончику засклено ікону святого Миколи. До церкви ведуть двостулкові дерев’яні шальовані зовні двері. Одностулкові двері влаштовані у південній ризниці.
В Охлопівській церкві зберігається сучасний їй іконостас, близький за стилем різьби до іконостасів першої половини XVII століття. Він неширокий, нараховує п’ять ярусів, внаслідок того, що зображення подій, пов’язаних зі святами, розташовані у два яруси: в одному розмістити їх не давала змоги ширина іконостасу.  Різьба ще типово ренесансна, дуже високого рельєфу і нагадує білокам’яну різьбу кінця XVI – початку XVII століть львівської школи. Колонки діляться нешироким поясочком на дві частини – нижню, що займає третину висоти, і верхню. В нижніх частинах фігурно вирізьблено картуші з розетками, а верхні – обвиті виноградною лозою. Серед ікон виділяється намісна, але не “Одігітрія”, як це звичайно буває, а “Умиленіє”, що, очевидно, повторює шановану на Волині в минулому “Дубенську богоматір”
Вище вже згадувалося, що Миколаївська церква в селі Охлопові збудована в 1638 році. Про це, зокрема, говориться у тексті, викарбованому на мармуровій плиті, котра поміщена над клиросом у південній стіні нефу. “Благочестиву Кесарю Юстиниану многоцинный со злата Аровитска и камене честна престол совершивши, сой глас от твоих рабы. Твои Юстиниан и Феодора, Христе Слове Божий, приносим: сице сой храм, во славу предвечного в Тройцы единого бога, похвалу неискусобранные Девы, преславный и светлого Православной Веры зарею освещенный Павел Гулевич Воютинский с подружием своим Пелагиею Облочимскою, трудолюбный работанием, во лето 1638 совершивши боголинно воспиваем Твоя от твоих тебе аз Павел и Пелагия рабы твои, Иисусе Сыне Божий приносим и тя прийти, благосердно молим, и нас, во глубоких житейских жизни пучинах плавающих, до во тивое вечные жизни пристанище притецем, человеколюбии устрой и исправы”
Після закінчення Великої Вітчизняної війни церква увійшла до реєстру архітектурних пам’яток України і взята державою під свою охорону. За цей час вона двічі обстежувалася і обмірювалася. Вперше 1949 року, вдруге – 1961. Обстеження споруди дозволили віднести її до числа найцінніших у краю.
Зібравши докупи всі дані, отримані в результаті архівно-бібліографічних пошуків, обстежень, виділивши пізніші добудови і перебудови, можна одержати досить виразну уяву про первісний вигляд пам’ятки. За своїми композиційними засадами, формами та пропозиціями – це типова триверха, тридільна українська церква. Її план споріднений і запозичений з дерев’яного культового будівництва. Загалом він являє собою три з’єднані між собою чотирикутники, розташовані в один ряд у напрямі схід – захід, з яких центральний своїми розмірами перевищує бічні. Таке об’ємно-просторове вирішення – національна особливість українських храмів. Життєвість цієї схеми забезпечила логічна простота, конструктивна та функціональна цілеспрямованість. Ця традиційна схема віддавна розроблялася у дерев’яному зодчестві. З покоління в покоління народні майстри зводили з дерева тризрубні, триверхі храми. На Україні існували справжні шедеври цієї архітектури.
На план та структуру споруди ремонти минулих років не мали істотного впливу. Легко можна переконатися, що як внутрішній, так і зовнішній обрис дійшов до нас майже без змін.
У храмі села Охлопова знаходиться чудотворна ікона Божої Матері. Про цю ікону багато писали і говорили. Християни, які молилися перед чудотворним образом Богоматері, одержували зцілення.