м. Гола Пристань

Місто було засноване 1709 р., коли запорозькі козаки побудували тут пристань — Голий Перевіз. Раніше козаки вирушали звідси на риболовлю.
На початку XX ст. було налагоджено пароплавне сполучення з Херсоном, Гола Пристань стала зручним портом.

Просякнуті романтикою столітні сторінки давно минулих справ…

Несе течією Дніпро-Славута козацьку чайку, шумить вітер посвистом скіфських стріл, стугонить земля багатоголосим дрижанням  цокоту копит татарських коней. Тінню сходять наші предки, споглядають на справи наші, на наші вчинки.

  • – А чи варто було? – питаються один в одного…
  • – Так! – дружно відповідають красуні Русалоньки з набережної міста разом з

багатотисячною аудиторією, що зібралася тут вшосте на Всеукраїнський, що по суті є вже міжнародним, благодійний фестиваль народної творчості «Купальські зорі». Майорить площа українськими вишиванками, палає квітчастими російськими хустками та сарафанами, наповнюється яскраво-мелодичним звучанням молдавського флуєра, кружляє в запальному німецькому шетіші, підхоплює темперамент гордовитого краков’яка  та  румунської сирби.

Щорічно з 2003 року в першу суботу липня  Гола Пристань привітно приймає гостей з усіх куточків України, ближнього і дальнього зарубіжжя: Польщі, Румунії, Німеччини, Придністров’я, Білорусії, Болгарії, Росії, які приїздять на  це яскраве, феєричне свято – свято Івана Купала та є не лише його гостями, а й активними учасниками.  Фестивальний рух згуртував близько 160 тисяч глядачів, понад 460 художніх колективів, 5 322 учасники, майже 2 000 спортсменів.

Фестиваль «Український кавун – солодке диво»

{loadposition adsense} Місяць серпень знаменний для міста щорічним унікальним фестивалем «Український кавун – солодке диво», який проходить за  підтримки інституту південного овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук, що з 1969 року працює в м. Голій Пристані. В цей час аромат та присмак кавуна, що пашить гарячим степовим повітрям, розтікається від набережної по всіх вулицях міста і далеко за його межами.  Навіть сонце над {loadposition adsense} Конкою сходить яскраво-рожевого кольору і що вище воно здіймається, то все більше стає схоже на велетенську ягідку, яка не стримається і ось-ось вибухне, і рознесеться над містом солодким маревом дитинства.

Не випадково Гола Пристань вважається кавуновою столицею, бо шанована ця ягода за неабиякі смакові та лікувальні якості. З торгової пристані відправляються багатотонні баржі завантажені нашим Голопристанським кавуном. І прямує цей «смугастий пасажир» по Дніпру-Славуті до самого Києва та до Чорного моря – давніми козацькими шляхами. І скуштують його не лише в Україні, а й далеко за її межами. А з набережної свого смугастого солодкого собрата проводжає  двометрова скульптурна композиція Голопристанського кавуна, відрізана яскрава скибочка якого приваблює і манить до себе, що так і хочеться, якщо не відкусити, то хоча б доторкнутися.

Завжди велелюдна Набережна є історичним місцем – місцем заснування чарівної Голої Пристані. Тепер це відпочинкова зона, яка сьогодні є центром усіх культурно-мистецьких заходів, фестивалів, всього того, що відбувається в місті і є ініціативою  міського голови А.П. Негри, Голопристанської міської ради, виконавчого комітету та всієї територіальної громади.

Сьогодні Гола Пристань притягує до себе подорожуючих так же магнетично, як і в ті давні часи, коли козаки своїми подвигами творили її історію. З моменту заснування, а ми стоїмо за крок до 300-літнього ювілею, святкування якого припадає 26 – 27 вересня 2009 року, Гола Пристань розквітає, оновлюється, відроджується, наслідуючи культуру й традиції наших предків. Місто багате на історичні місця та пов’язані з ними події. Реконструкція Набережної, розпочата з 2003 року, приурочена святкуванню 300-літнього ювілею міста. Справжніми візитівками Голої Пристані є центральна альтанка з написом «Вас вітає м. Гола Пристань», арки зі сходами до самої річки, оригінальні скульптурні композиції, що з’являються щорічно, а то і двічі на рік. Дивують не тільки гостей нашого міста, а й самих мешканців – Русалки, Козак, Кавун, Жаба, що міцно тримає власний постамент з вкарбованими словами:

« Якби нас Жаба не давила

І щоб була у нас ще сила,

Якби ще мудрості додати, –

Яку б могли країну мати!»

Як і колись зустрічає приїжджих своїми вогниками-маяками капличка Святого Миколи Угодника, захисника всіх подорожуючих, мореплавців. Сьогодні з руїн підіймається  Храм Святого Рівноапостольного Князя Володимира, дзвони якого сповіщали про повернення з морських походів, сходи від Храму вели до самого приплаву, де причалювали не лише козацькі чайки, а й торгові судна. Взимку, коли крига сковувала річку, очам відкривалося величне чаруюче видовище: біля самого пірсу шикувались вряд багатощоглові вітрильники, чекаючи початку навігації, вони поскрипували  від морозу, покривалися легким сизим серпанком, що робило їх схожими на легендарні пароплави-привиди.

Архітектурним продовженням більш як кілометрової набережної стануть паркова зона, великий фонтан, присвячений 300-річчю м. Голої Пристані, колонади, дитячі спортивні та ігрові майданчики, скульптура видатного полководця Суворова О.В., який відвідував Голу  Пристань, під час зведення м. Херсона та мав безпосереднє відношення до перейменування Голого Перевозу на Голу Пристань,  міський  Палац спорту.

Слава про наше місто простувала солоними чумацькими шляхами, розтікалася всіма Дніпровськими протоками та рукавами, виходила у море разом зі шкіперами на суднах та красенях вітрильниках, неслася у простір через перший у світі бездротовий зв’язок. Бо саме у Голопристанській морській школі (тепер в цій будівлі знаходиться районна дитяча бібліотека, де влаштовано пам’ятну дошку) виховувалися найкращі спеціалісти, штурмани і шкіпера каботажного плавання, нащадки яких приборкують і нині хвилі океанів, саме з судноверфей місцевих майстрів сходили на воду красені-вітрильники, таємниці будівництва яких передавалися з покоління в покоління, і, саме звідси, у 1902 році російські винахідники Попов і Рибкін, з облаштованої радіостанції в поштовому приміщенні (тепер – це будівля міської ради, на якій розміщено барельєф Попову О.С.) , оголосили на весь світ про існування Голої Пристані.

Гола Пристань знаходиться на перетині шляхів. Через місто проходять зручні водні та сухопутні дороги, що єднають з містами та регіональними центрами Херсонської, Миколаївської, Одеської областей та Криму. А також транзитні автошляхи – до курортних місць: Скадовська, Лазурного, Більшовика, Залізного Порту та інших, що на  Чорноморському узбережжі.

З давніх-давен чумаки завертали до чудодійного Соляного озера, щоб полікувати збиті ноги, а козаки після сутичок з бусурманами поспішали сюди загоїти рани. А вже з 1889 року   в місті працює, на сьогодні,  один з кращих оздоровчих закладів півдня України з солідною лікарсько-діагностичною базою та сучасною водогрязелікарнею – санаторій «Гопри».

Значна частина Голопристанського району входить до складу Чорноморського біосферного заповідника УАН, що працює з  1927 р. Це найбільша за площею в Україні науково-дослідна та природоохоронна установа міжнародного значення. Управління заповідника знаходиться в м. Голій Пристані, там же відкрито музей природи.

Міський Палац культури «Сузір’я»

Міський Палац культури «Сузір’я», який урочисто відкритий у травні 2007 року, є місцем, де перетинаються сива давнина і сьогодення. Тут кожен предмет розповість  про історію нашого краю. Чорно-білі  фото зберегли легенди, які несуть у безкінечність крила часу. Та ніщо не владне над історією людських подвигів. Музей під відкритим небом – так називають Алею Слави Героїв, де увіковічена пам’ять про трудові і бойові подвиги голопристанців: 35 Героїв Соціалістичної праці, Радянського Союзу, повних Кавалерів Орденів Бойової і Трудової Слави та 39 Заслужених працівників різних галузей виробництва, портрети яких розміщені на стелі «Гордість Голої Пристані», що продовжує поповнюватися новими іменами.

Як знак великої пошани, і вдень і вночі, у свята і у будні палахкотить незгасимо «вічний вогонь», як вічний спогад  про полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, розстріляних моряків Дунайської військової флотилії, повішаних героїв-підпільників, пам’ятний знак яким відкрито на місці трагедії у листопаді 2008 року і приурочено 65-річчю визволення м. Голої Пристані від німецько-фашистських загарбників. Відблискує вогонь в  холодній  броні БРДМ, встановленого на честь і славу воїнів-інтернаціоналістів. Обпалює  словами, вкарбованими в  граніт постраждалим від Чорнобильської трагедії:

«…Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде,

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає…»

Гола Пристань розташована в унікальному місті –  у дельті Дніпра на схрещенні його рукавів, оточена плавнями, що займають значну територію.

В 300 метрах від центра міста знаходиться о. Білогрудий. Це справжня Нижньодніпровська перлина з огляду рекреації, цінність якого – у географічному розташуванні та наявності первозданної природи, що сприяє розвитку екологічного туризму.

На сьогодні місто може надавати певний перелік туристичних послуг, використовуючи власні туристичні ресурси. Існуючими видами туристичної діяльності є оздоровчий, відпочинковий, подієвий, історико-культурний, водноспортивний, сільський та сільський зелений туризм. Осередком розвитку зеленого туризму в м. Голій Пристані стала, знана уже далеко за межами не тільки Херсонщини, а й України, туристична база «Чайка», яку тільки у 2008 році відвідало понад 5,5 тис відпочиваючих.

Потужний туристичний потенціал Голої Пристані стає джерелом економічного розвитку міста, суттєво змінює його структуру. Особливо привабливими для інвесторів є землі міської ради, що дають можливість розбудови туристичної інфраструктури, лікувально-оздоровчих комплексів на о. Білогрудовому, поблизу річок Чайки, Конки та озеро Соляного, будівництва житла  в межах міста, яке у Всеукраїнському конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» з 2003 по 2005 рік посідало І місце, у2006 – 2007 році – вибороло ІІ місце.

Розвитку туристичного потенціалу, культури і спорту, освітянської галузі і місцевого самоврядування сприяє співробітництво з містами Польщі (м. Лєчна, Люблінського воєводства), Румунії (м. Чіснадіє, повіт Сібіу), Російської Федерації (м. Слав’янськ-на-Кубані), на черзі підписання угоди про співпрацю з м. Мозир (Білорусія), Рибниця (Придністров’я), одним із міст Молдови, Болгарії, Німеччини та іншими містами-побратимами.

Романтикою недоступного часу пронизані сторінки, що вміщають у собі століття.   Ми   схильні   сприймати сьогодення інакше. Однак, бувають моменти , зустрічі, події  які як дарунок долі, змінюють мелодію прожитого дня, народжуючи у душах городян чудові слова:

«… Славсь, Гола Пристань, ти наша гостинна!

Вдале створіння від Бога й людей!

Знай, Україно, моя батьківщина

Завжди із хлібом стрічає гостей!»

Пам’ятки:
Чорноморський біосферний заповідник: вул. Лєрмонтова, 1; тел. (05539) 2-64-71, 2-67-57, 2-10-04.
Заповідник відкрили 1927 р. на межі Миколаївської та Херсонської областей. 1984 р. постановою координаційної Ради ЮНЕСКО його оголошено біосферним.
До складу заповідника входять ділянки суходолу — Ягорлицький Кут, Потіевка, Солоно-Озерний, Івано-Рибальчанський, Волижин ліс, острови — Довгий, Орлов, Бабій, Смолений, Круглий, Тендрів-ська коса й затоки акваторії Чорного моря — Тендрівська, Джарилга-цька та Ягорлицька.
Царство флори й фауни найбільшого заповідника України налічує та зберігає 624 види рослин (серед яких шість — надрідкісні), 47 видів ссавців, 70 видів риб і 300 видів птахів, близько половини з яких постійно мешкають на території заповідника.
Екскурсії на пташині острови проводять упродовж травня-листопада.