Розташоване над р. Горинь.
Заснування та назву міста пов'язують із періодом діяльності на Волині князя Ізяслава Мстиславовича — онука Володимира Мономаха. У період боротьби за Київський престол Ізяслав Мстиславович зміцнив кордони між Волинню й Київщиною. 1241 р. татари зруйнували поселення, та з часом воно відродилося на новому місці. Наприкінці XIII ст. місто ввійшло до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV ст. воно стало власністю князів Острозьких. 1466 р. на березі Горині князі Заславські розпочали будівництво замку. Зафіксовано напади татар на місто 1491 р., бої пщ стінами Ізяслава між польськими військами й татарами 1534 та 1577 рр. Військо Б. Хмельницького 1648 р. здобуло Ізяславський замок. Коли почалася Північна війна (1700—1721 рр.), в Ізяславі не раз зупинялися війська ворожих сторін. 1754 р. місту було надано Магдебурзьке право. 1757 р., за правління князя П. Сангушка, на руїнах замку XIII ст. архітектор П. Фонтан збудував великий двоповерховий палац, який уже в XIX ст. занепав і перетворився на руїну.
Пам'ятки:
Замок, 1539 р.
Садиба, XV—сер. XVIII ст.
Костел місіонерів св. Йосифа, 1760 р.
Кафедральний костел св. Іоанна Хрестителя, 1599 р.: вул. Пожежна, 1.
Монастир бернардинців, поч. XVII ст.
Пам'ятники:
М. О. Островському ма Музеї:
Ізяславський історико-краєзнавчий музей: вул. Шевченка, 40а.
м. Ізяслав
