м. Бердичів
Територія району була заселена ще в II тис. до н. є., тут знайдено поселення бронзового віку та залишки двох поселень черняхівськоі культури.
1320 р. князь Гедимін подарував цю місцевість литвинові Тишке-вичу. 1648 р. загони повстанців на чолі з М. Кривоносом перемогли польське військо та зайняли Бердичів. 1703 р. поблизу міста визначні перемоги здобули загони фастівського полковника С. Палія.
1765 р. Станіслав Август на прохання Радзивілла заснував у Бердичеві ярмарок. Ця подія сприяла становленню міста як одного з найбільших торговельних осередків України.
1844 р. Бердичів належав Волинській, потім — Київській губернії, а 1846 р. став повітовим містечком.
На цьому місці понад р. Гнилоп'яттю до монастиря стояв замок київського воєводи Януша Тишкевича. Монастир був заснований 1627 р., Тишкевич подарував монахам давню ікону Божої Матері, а 1630 р. і власний замок. Через часті напади татар і козаків монастир був укріплений: грубі стіни, земляні вали та рів із водою, гармати на стінах. В обителі розмішувалася бібліотека, яка налічувала сотні рідкісних рукописів, серед них і так звані «Мемуари яничара Поляка», датовані 1490—1516рр. Протягом 1760—1840 рр. у монастирі працювала власна типографія, яка називалася «Типографія фортеці Пресвятої Діви Марії», у ній надрукували понад 650 творів: молитовників, книг духовного та історичного змісту, повістей, віршів, проповідей, календарів тощо.
1648 р. монастир захопили й пограбували війська Б. Хмельницького. З 1792 р. обитель була зачинена, у радянські часи будівля використовувалася під історичний музей. З 1958 р. у монастирі проводилися реставраційні роботи. На сьогодні в підземній частині діє капличка, правляться служби з електронним органом.
Окрема історія пов'язана з іконою Божої Матері, подарованою монастирю Янушем Тишкевичем. Згідно з віруваннями, ікона була чудодійною, вважалася заступницею мешканців міста й усієї України. До неї щорічно йшли тисячі паломників, а 1753 р. папа римський дав дозвіл на її коронацію, приславши дві золоті корони. Коронація Бердичівськоїікони Богоматері відбулася 16 липня 1756 р. Підчас Великої Вітчизняної війни ікона зникла, за однією версією — згоріла, за іншою — перебувала в приватній колекції в Польщі. На початку 90-х рр. XX ст. список (копію) цього образа створила художниця з Кракова Божена Муха-Совинська. Нову ікону 1997 р. освятив папа Іоанн Павло II у Кракові, а в липні 1998 р. провели її нову коронацію.
У монастирі цікаво оглянути Маріїнський костел (1634 — 1754 рр.), келії, прибрамний корпус, фортечний мур із баштами, усі споруди — XVI—XVIII ст.
Костел св. Варвари, 1826 р.: вул. К. Лібкнехта, 25.
Окрім цікавої архітектури, невеликий костел відомий тим, що тут вінчався відомий французький письменник Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською.
1320 р. князь Гедимін подарував цю місцевість литвинові Тишке-вичу. 1648 р. загони повстанців на чолі з М. Кривоносом перемогли польське військо та зайняли Бердичів. 1703 р. поблизу міста визначні перемоги здобули загони фастівського полковника С. Палія.
1765 р. Станіслав Август на прохання Радзивілла заснував у Бердичеві ярмарок. Ця подія сприяла становленню міста як одного з найбільших торговельних осередків України.
1844 р. Бердичів належав Волинській, потім — Київській губернії, а 1846 р. став повітовим містечком.
Пам'ятки:
Монастир босих кармелітів, XVI—XVIII ст.: вул. Косогорська, 17.На цьому місці понад р. Гнилоп'яттю до монастиря стояв замок київського воєводи Януша Тишкевича. Монастир був заснований 1627 р., Тишкевич подарував монахам давню ікону Божої Матері, а 1630 р. і власний замок. Через часті напади татар і козаків монастир був укріплений: грубі стіни, земляні вали та рів із водою, гармати на стінах. В обителі розмішувалася бібліотека, яка налічувала сотні рідкісних рукописів, серед них і так звані «Мемуари яничара Поляка», датовані 1490—1516рр. Протягом 1760—1840 рр. у монастирі працювала власна типографія, яка називалася «Типографія фортеці Пресвятої Діви Марії», у ній надрукували понад 650 творів: молитовників, книг духовного та історичного змісту, повістей, віршів, проповідей, календарів тощо.
1648 р. монастир захопили й пограбували війська Б. Хмельницького. З 1792 р. обитель була зачинена, у радянські часи будівля використовувалася під історичний музей. З 1958 р. у монастирі проводилися реставраційні роботи. На сьогодні в підземній частині діє капличка, правляться служби з електронним органом.
Окрема історія пов'язана з іконою Божої Матері, подарованою монастирю Янушем Тишкевичем. Згідно з віруваннями, ікона була чудодійною, вважалася заступницею мешканців міста й усієї України. До неї щорічно йшли тисячі паломників, а 1753 р. папа римський дав дозвіл на її коронацію, приславши дві золоті корони. Коронація Бердичівськоїікони Богоматері відбулася 16 липня 1756 р. Підчас Великої Вітчизняної війни ікона зникла, за однією версією — згоріла, за іншою — перебувала в приватній колекції в Польщі. На початку 90-х рр. XX ст. список (копію) цього образа створила художниця з Кракова Божена Муха-Совинська. Нову ікону 1997 р. освятив папа Іоанн Павло II у Кракові, а в липні 1998 р. провели її нову коронацію.
У монастирі цікаво оглянути Маріїнський костел (1634 — 1754 рр.), келії, прибрамний корпус, фортечний мур із баштами, усі споруди — XVI—XVIII ст.
Костел св. Варвари, 1826 р.: вул. К. Лібкнехта, 25.
Окрім цікавої архітектури, невеликий костел відомий тим, що тут вінчався відомий французький письменник Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису.